Осіння зелень у Чехії оманлива: на поверхні ландшафт виглядає живим, але в глибоких шарах ґрунту, під землею й у річках залишається серйозний дефіцит води. Про це попереджає автор Матей Помагач, який назвав цей стан «зеленою посухою».
За його поясненням, невеликі опади на початку осені змочили лише верхню кореневу зону. Рослини відчули вологу, запустили фотосинтез і швидко позеленіли. Але дощів і досі мало, вода не йде глибше, колодязі залишаються напівпорожніми, а річки майже не течуть.
Найбільше постраждали басейни на півдні й заході Чехії, на півдні Моравії та в частині Височини. За словами Помагача, ці райони входять до широкого сухого поясу Європи вздовж басейну Дунаю — від Альп до України та більшої частини Балкан. Він вважає, що все виглядає як кінець першого року довгої сухої смуги, подібної до періоду 2015–2019 років. Щоб перекрити дефіцит, потрібні сотні міліметрів опадів, а таких сніжних зим за останні пів століття було мало.
Фахівці сперечаються, наскільки винні самі опади, а наскільки — десятиліття осушення ландшафту, який тепер не втримує навіть ту воду, що випала. Публічна дискусія звелася до питання «тримати воду у водосховищах чи в ґрунті». Помагач бачить більший потенціал у відновленні родючості ґрунтів: за його оцінкою, ґрунт може бути в багато разів місткішим резервуаром, ніж будь-які водойми, що реально будуються. Водночас, на його думку, знадобляться й нові малі чи середні водні споруди на передгірних ділянках річок, розширення охоронних зон водосховищ питної води та великі вкладення в очищення.
Він наголошує й на обмеженнях геології Чехії: на півдні, заході та в частині центру країни вода не може просочуватися глибоко, а глибокі водоносні горизонти потерпають від надмірного відкачування та дренажних труб на полях.
Помагач стверджує, що влада реагує лише на гострі кризи, а підготовка до посухи потребує стратегічного підходу. Гроші він називає другою проблемою: Чеський гідрометеорологічний інститут визначив тисячу населених пунктів і місць, яким найбільше загрожує посуха, а Міністерство навколишнього середовища, як пише автор, виділило на заходи «абсолютно недостатні» 500 мільйонів крон. Покривати витрати на адаптацію він пропонує через додаткові податки, насамперед на мільярдерів, надприбутки корпорацій і цифрові послуги.
Є й опора для адаптації. У 1989 році споживання води становило 171 літр на людину на добу, а останніми роками — близько 90 літрів. У промисловості витрата води знизилася майже на дві третини. Автор вважає, що подальша економія потребуватиме державних інвестицій, а також застерігає, що води для охолодження електростанцій може стати менше, і бачить у цьому аргумент на користь сонячної та вітрової енергетики.
Ще одна проблема — якість води: за малого стоку та спеки в річках і водоймах зростає кількість ціанобактерій, а багато невеликих струмків навколо Праги цього літа живилися здебільшого очищеними стоками. Що принесе зима, Помагач стежитиме уважно: від цього залежить, наскільки важким буде наступний рік для сільського господарства, промисловості та водопостачання.
Гід Around Prague за темою: 8 найкращих місць для купання під Прагою: озера, кар’єри та пляжі за годину їзди від столиці
Around Prague за матеріалами ekolist.cz