Науковці підрахували: у Чумацькому Шляху може ховатися 170 мільйонів чорних дір

Астроном Том Вагг з Інституту Флетайрон у Нью-Йорку разом із колегами за допомогою комп'ютерного моделювання оцінив кількість чорних дір зоряної маси в нашій галактиці — за їхніми розрахунками, їх може бути близько 170 мільйонів.

Чорні діри неможливо побачити напряму: світло не може вирватися з гравітаційної сингулярності, і помітити їх вдається лише тоді, коли вони активно поглинають речовину та випромінюють при цьому енергію. Через це вчені досі мають доволі туманне уявлення про те, скільки саме таких об'єктів зоряної маси приховує Чумацький Шлях — їх називають «привидами галактичного підземного світу».

Команда Вагга створила віртуальні моделі Чумацького Шляху та простежила за мільярдами років зореутворення, загибелі зірок, народження чорних дір і загальної еволюції галактики. За результатами моделювання дослідники отримали не лише загальну кількість об'єктів, а й імовірний просторовий розподіл чорних дір, їхні маси та характер вибухів наднових, що їх породили — фактично карту для майбутніх спостережень, які зможуть перевірити результати симуляції.

Цифра у 170 мільйонів звучить вражаюче, але відносно масштабів галактики густина виявляється не такою вже й високою. Згідно з розрахунками, на ділянці Чумацького Шляху, що відповідає відстані від Сонця до центру галактики, припадає приблизно одна чорна діра на куб із гранню в 60 світлових років. Якщо рівномірно розподілити появу 170 мільйонів об'єктів на всю історію галактики, виходить, що нова чорна діра народжувалася в середньому кожні 80 років.

Думка про те, що галактикою непомітно блукають мільйони чорних дір, звучить тривожно. Але дослідники уточнюють: основний «бебі-бум» чорних дір стався давно, в епоху, коли зореутворення в Чумацькому Шляху було значно інтенсивнішим, ніж зараз. Втім, як зазначають науковці, стара чорна діра не «іржавіє» і продовжує поглинати матерію з тим самим апетитом.

Вчені також наголошують, що чорні діри рідко залишаються на місці свого народження. Багато з них виникають під час асиметричних вибухів наднових, які надають їм імпульсу й відправляють у мандри галактикою. У рідкісних випадках цей «поштовх» настільки сильний, що чорна діра взагалі покидає межі Чумацького Шляху. Але здебільшого вони просто мандрують галактикою — і відкритим залишається питання, де може перебувати найближча до нас така «блукаюча» чорна діра.

Джерело: osel.cz