Бокоуш біля Кукса: зниклий чеський хутір із різьбленими деревами

Колишнє лісове село Бокоуш неподалік Велке-Буковини на сході Чехії колись вважали «сусідом» славетного Кукса: граф Франц Антон Шпорк влаштував тут мисливське поселення, а в 1730-х роках у живих буках вирізали біблійних героїв, святих і античних мудреців. Сьогодні від села лишилися лише каплиця, хрест і один будинок.

Мисливська забава графа Шпорка

Поселення, яке спершу називалося Buschhäuser, а пізніше Bokausch, граф Шпорк заснував для полювання на східній околиці своїх володінь; сюди він часто вирушав зі своєї резиденції в Куксі. Проте в деяких джерелах першу згадку про Бокоуш датовано 1476 роком, і що було на цьому місці до графа, сьогодні невідомо. Офіційно йдеться про порожнє село Буковсько, але можливо, що так називали лише місцевий ліс.

Долину з джерелом Діви Марії в 1724 році назвали Губертовою, бо граф особливо шанував святого Губерта. Тут не лише полювали, а й ловили птахів: на ловецьких майданчиках у Кочберже та Бокоуші в 1707 році впіймали 2 167 птахів, а в 1708 році — 5 700. У 1721 році збудували два нові будинки, льох і кухню, а біля джерела з’явилися псарня, невелика кухня й льох. Десятьма роками пізніше скульптор Матіас Бернард Браун поставив тут за 140 золотих статую Діви Марії; більшість джерел вважає її тією самою, яку в 1742 році перенесли до Велке-Буковини й авторство якої сьогодні приписують Яну Пацаку.

Святі, що виросли на деревах

Відомим Бокоуш став як різьблений «двійник» Кукса. Навколо мисливського павільйону йшли дві букові алеї, що перетиналися й ділили ліс на правильні фігури, і в 1731–1732 роках художник і різьбяр Андреас Шюблер вирізав у живих деревах біблійні постаті, статуї святих і античних мудреців: пророків, євангелістів, апостолів, Юду, повішеного на дереві, Святе сімейство, святу Марію Магдалину, ченців, відлюдників і сімох грецьких мудреців. На одному дереві були навіть хресна дорога в семи спіральних поясах і чарівник із написом, у якому слово Fagvs, латинська назва бука, приховувало акровірш імені графа.

Найбільше різьба постраждала під час військових походів XVIII століття, особливо в 1778 році. Але не всі воїни були нещадні: за розповіддю краєзнавця Й. Кропачека, відомий ватажок пандурів барон Тренк, який проходив тут під час Прусської війни, не дозволив зламати з дерев навіть гілочки. До 1836 року постаті стали дуже нечіткими, а в 1906 році над Копанінами на одному дереві ще розрізняли постать ченця. Це місце, де, за виразом оригіналу, «святі на деревах росли», згадується в творах Павла Альб’єрі, Франтішека Йозефа Чечетки, Антоніна Шульца та Йозефа Сватека.

Як село спорожніло

На початку XIX століття тут ще була панська вівчарня. У 1843 році в чотирьох будинках жили 33 особи, переважно лісові робітники й слуги; дерев’яні будинки поступово замінювали кам’яними. У 1849 році Бокоуш став частиною громади Велка-Буковина. У 1869 році в чотирьох будинках жили 47 осіб, у 1880 році — п’ять будинків, 23 німці й один чех, у 1900 році — 26 мешканців у п’яти будинках. З 1 січня 1905 року селище належало до поштового відділення в Горні-Влчковіце.

Після створення Чехословаччини частина німецькомовних мешканців почувалася громадянами другого сорту, що спричиняло суперечки з чеськими сусідами та владою. У 1930 році кількість будинків лишилася тією самою, а мешканців стало на трьох менше. У 1938–1945 роках Бокоуш входив до складу Великонімецького рейху. Після повоєнного виселення німців село спорожніло, і ніхто з чеських переселенців не захотів оселятися в цій глушині. Бокоуш став лише джерелом води для водогону Велке-Буковини: у грудні 1950 року сюди провели електрику, а навесні 1951 року старий таран замінили електричним насосом. У 1961 році Бокоуш разом із Велкою-Буковиною приєднали до Хвалковіце, а з 1 січня 1974 року він як частина громади формально зник, хоча фактично його давно не існувало.

Що можна побачити сьогодні

На місці колишнього села, давнього скаутського табору організації «Юнак» із Ческе-Скаліце, стоять кам’яна каплиця 1932 року, чавунний хрест на кам’яній основі 1717 року та будинок № 501, який за нумерацією належить до Копанін. Координати місця — 50.421, 15.937. Про Бокоуш нагадують і книжки, зокрема «Воскресіння» Антоніна Шульца та «Петр Брандль» Франтішека Йозефа Чечетки.

Around Prague за матеріалами turistika.cz