Британець пройшов пішки 50 000 км за 28 років і повернувся додому

Британець Карл Бушбі, який 28 років ішов пішки з Південної Америки додому, у понеділок дістався рідного міста Кінгстон-апон-Галл на сході Англії. За повідомленням інформагентств, на міській площі його зустріли сотні людей.

«Це абсолютно приголомшливо, щиро дякую. Такої зустрічі вдома в нас іще не було, у цьому я впевнений», — сказав 57-річний Бушбі в бордових шортах і чорній толстовці. До ратуші він докотив візок зі спорядженням для кемпінгу, який супроводжував його всю дорогу. «Я б сам не впорався… Ви навіть не уявляєте, скільки людей допомагало долати перешкоди», — додав він. Мерка міста Мері Коуард звернулася до нього зі словами: «Ми всі пишаємося тобою, пишаємося твоєю відвагою».

Ідея народилася з подарунка батька

Усе почалося в середині 1990-х із привітання від батька Кіта. У ньому йшлося про давню суперечку колишніх військових спецпідрозділу: чи можна дійти пішки з Лондона до Нью-Йорка колишнім Берингійським сухопутним мостом. Бушбі, колишній британський десантник, накреслив на мапі суцільну лінію через Європу й Азію до Північної Америки та продовжив її вниз до самого південного краю Чилі. «І все», — згадував він.

Йому було майже 30, коли 1 листопада 1998 року він вирушив у дорогу з півдня Південної Америки. Правил було два: не користуватися транспортом для руху вперед і повернутися додому пішки.

Лід, крокодили та візи

За цей час він пройшов 50 000 кілометрів чотирма континентами та 30 країнами, перетнув Берингову протоку дрейфуючими льодами, переплив Каспійське море й Ла-Манш. Він стояв обличчям до обличчя з білим ведмедем, сплавлявся річкою з крокодилами, щоб оминути партизанську війну в Колумбії, у Перу на нього напав натовп, а з крижини, яку несло в море, його рятував гелікоптер.

Шлях доводилося переривати. Москва багато років відмовляла йому у візі. Візові проблеми, фінансова криза 2008 року та пандемія ковіду загалом затримали його, за його словами, на 14 років.

Останній етап і страх перед звичайним життям

Після короткої церемонії на нього чекав найостанніший відрізок: дорога до дому матері Анджели, де він побачиться з 36-річним сином Адамом і 12-річною онукою, якої ніколи не бачив. Повернення до звичайного життя, зізнається Бушбі, лякає його: «Сенс і причина мого життя скоро закінчаться. Буде важко… намагатися знову вписатися в суспільство, яке ти просто вже не знаєш».

Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz