Фенхель: незаслужено забутий овоч, який лікує живіт і перетворює будь-яку страву

Фенхель у нас досі вважають чимось «італійським», хоча чеська кухня та травництво знають і використовують його набагато довше, ніж прийнято думати. Цей родич кропу й тмину вирізняється солодкуватим анісовим смаком, що нагадує льодяники-«лакричні палички», і при цьому є практично безвідходним продуктом — у їжу йдуть і бульба, і зелень, і насіння.

Розрізняють два види фенхелю: фенхель бульбовий, який у магазині легко впізнати за світлою шаруватою «цибулиною» з черешками, та фенхель звичайний, який вирощують насамперед заради цілющого насіння.

Здавна фенхель вважається символом здорового травлення. Чай з його насіння — перша допомога при здутті живота, спазмах і кольках як у дорослих, так і в найменших дітей: він розслабляє мускулатуру кишечника й нормалізує роботу травної системи.

На цьому користь рослини не закінчується. Фенхель традиційно рекомендують жінкам, що годують груддю, для посилення лактації, а також при застуді — він допомагає розріджувати мокротиння та полегшує відхаркування. Рослина має сечогінний ефект, сприяючи природному очищенню організму, а завдяки вітаміну C і мікроелементам зміцнює імунітет. Сучасні дослідження також вказують на здатність фенхелю допомагати регулювати рівень цукру в крові та на його протизапальні властивості, що особливо цінно для людей із хронічною втомою або ревматизмом.

Готувати бульбу дуже просто: достатньо її вимити, зрізати залишки коренів і зелені стебла, а потім нарізати тонкими пластинами для салату, чвертинками для запікання або кубиками для супу. Зелень рубають ножем, як кріп. Насіння перед використанням рекомендується злегка розтовкти в ступці — так розкривається максимум аромату. Для чаю вистачить приблизно половини чайної ложки насіння на чашку окропу, настоювати кілька хвилин.

У сирому вигляді фенхель надає салатам приємної хрусткості й пікантності, чудово поєднуючись із яблуками, апельсинами, волоськими горіхами та якісною олією. А свіжовичавлений сік із бульби добре зволожує організм і корисний для кровотворення.

Під час теплової обробки смак фенхелю стає м'якшим і солодшим. Його можна тушкувати з цибулею й запікати під сиром, готувати як гарнір до риби з пармезаном та оливковою олією, запікати разом з іншими коренеплодами заради легкої анісової нотки або перетворювати на кремовий суп із картоплею та вершками. Насіння ж стане в пригоді в домашньому хлібі, печиві та при засолюванні огірків, а також може стати несподіваним інгредієнтом десертів і шоколаду.

Тим, хто ще не куштував цей овоч, радять починати поступово: додати кілька тонких скибочок у звичайний овочевий салат або запекти фенхель разом з іншими овочами — під час запікання характерний «льодяниковий» присмак зникає, залишаючи лише приємну солодкість. Фенхель — далеко не екзотична дивина, а корисний і універсальний продукт, який заслуговує на місце і на тарілці, і в домашній аптечці.

Around Prague за матеріалами apetitonline.cz