Студентські протести у Франції: чого вимагає молодь Парижа

Уже кілька тижнів Францію сколихують студентські протести, а минулого тижня в Парижі пройшли масштабні демонстрації. Наступна акція в столиці призначена на вівторок. Кореспонденти з Франції поговорили з молодими парижанами: у кожного свої причини вийти на вулицю, але спільне в них одне — відчуття, що влада їх не чує.

Школярі: хаос, щури й немає вчителів

«У ліцеях повний хаос», — каже група школярів віком 15–16 років, серед яких Лейна, Челсі та Алія. Вони навчаються в школі на околиці Парижа й стикаються з тими проблемами, з яких почалися масові протести по всій країні. «В їдальні в нас водяться щури й миші. Ми їх постійно бачимо», — розповідають вони.

Школі бракує вчителів. «Деякі учні по пів року сиділи без викладача. Випускники пів року вчилися без вчителя французької, хоча наприкінці року на них чекав іспит із французької. Це повний абсурд», — кажуть підлітки. Їх обурює й розрив між школами на кшталт їхньої та тими, що в центрі: «Ненормально, що паризькі школи отримують більше коштів, ніж наші, де величезні проблеми».

Як і багато протестувальників, вони впевнені, що уряд їх не слухає. На їхніх плакатах гасла на кшталт «держава — те ще барахло» та «Макрон — опіум для народу» (відсилання до відомої фрази Карла Маркса). Школярів дратує й те, що міністерство освіти займається мобільними телефонами учнів, а не реальними проблемами, і те, як політики поводяться з грошима: при владі люди, які можуть балотуватися в президенти попри засудження за розтрату державних коштів, — так вони натякають на справу кандидатки в президенти Марін Ле Пен.

Студенти: кошти йдуть не туди

Критика влади лунає й від студентів вишів, які дедалі активніше долучаються до спочатку шкільних протестів. «Держава забирає гроші з бюджету й переправляє на інші пріоритети — насамперед на поліцію та комерційні сфери. А студенти розплачуються», — каже 18-річний Анаель із плакатом «Я бунтую, отже, я існую» (відсилання до Декарта).

Він разом із Роксаною навчається у виші в Паризькому регіоні, де ситуація не така драматична, а головна проблема — брак викладачів. Але, за їхніми словами, це теж свідчить про політику, що не працює: «Наша школа функціонує добре, інші практично не можуть». Своєю участю вони хочуть підтримати менш привілейованих студентів.

Протести для них нерозривно пов’язані з наближенням президентських виборів. Вони вже вирішили, за кого голосувати: «Залишається лише ліва сторона. Праві звичайними людьми взагалі не цікавляться». На їхню думку, єдина сила проти гнітючого капіталізму — «Нескорена Франція» кандидата в президенти Жан-Люка Меланшона.

Ліцеїсти проти Ле Пен

«Національне об’єднання, ти не пройдеш!» — написано на плакаті 17-річних Монтана й Капусін, чия школа розташована поруч із площею Бастилії. Це відома фраза Гандальфа з «Володаря перснів», але тут вона спрямована на ультраправу партію Марін Ле Пен, яка має шанси виграти весняні президентські вибори.

«Для нас і багатьох інших ця партія — загроза демократії. Це видно на прикладі США чи Угорщини», — кажуть вони, маючи на увазі Дональда Трампа й Віктора Орбана. За їхніми побоюваннями, Ле Пен урізатиме соціальну підтримку, допомагатиме багатим і скорочуватиме фінансування шкіл і лікарень.

Самі вони проблем школярів із околиць майже не відчувають, але їх обурює зростаюча нерівність. «Деякі школи в неблагополучних кварталах буквально розвалюються. У багатьох учнів просто немає вчителів, і уроки скасовують. Держава нічого не робить, щоб їм допомогти». Вони кажуть: «Ми почуваємося так, наче в нас немає майбутнього на цій планеті. Планета горить, а наші школи розвалюються».

Студентки: освіта є, роботи немає

«Ми дійшли до точки, коли всім уже справді досить. Назбиралося багато фрустрації», — кажуть Колін та Ірен, студентки літератури й кіно. На їхніх плакатах написано «Вибачте, це який рівень пекла?» та ACAB («усі поліцейські — виродки»).

На площу Бастилії вони прийшли підтримати школярів, які кілька тижнів блокують будівлі шкіл. Але й у них самих чимало причин для невдоволення. «Важко знайти роботу, навіть якщо вивчився на спеціальність, яку всі подавали як найкращий шлях. Зараз безробітна третина молоді, і це зовсім не люди з недостатньою кваліфікацією. Скоріше навпаки».

Дівчат обурює й політика: у молодих немає голосу. «Ліві сили об’єдналися й виграли парламентські вибори, але наш президент усе одно призначив людей зі свого табору або з правих. Він каже, що не пускає ультраправих до влади, а насправді розчищає їм шлях. Ми відчуваємо, що нас зрадили», — кажуть вони.

Вони визнають, що багато молодих французів не ходять на вибори, і тому виходять на вулиці — показати, що політика їм небайдужа, а майбутнє країни для них важливе.

Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz