Сміття на Сейшелах: хто засмічує заповідний атол Альдабра

На заповідному атолі Альдабра на Сейшелах, що входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, назбиралося близько 500 тонн пластикового сміття. Як показало нове дослідження вчених з Оксфордського університету, значна частина відходів потрапляє сюди не з далеких берегів, а з суден, що працюють біля самих Сейшел або проходять поруч, зокрема з рибальських суден із країн Євросоюзу.

Рай, куди не можна потрапити

Альдабра — другий за величиною атол у світі. Вхід на нього офіційно заборонено, а майже повна ізоляція зробила його ідеальною природною лабораторією для вивчення еволюції. 1982 року атол внесли до списку ЮНЕСКО. Нині тут постійно живуть щонайбільше дванадцять дослідників на польовій станції Ла Джіджі на острові Пікар.

Але краса межує зі сміттям: пластик лежить на пляжах і забиває мангрові зарості. Вчені його сюди не привозили й неодноразово намагалися прибирати. У 2019 році вони зібрали 25 тонн відходів, що для дюжини людей більш ніж гідний результат.

Прибирання, якому не буде кінця

Зібрати сміття замало: його треба вивезти, інакше на острові просто з’явиться ще одне сміттєзвалище. Проте Альдабра розташована приблизно за тисячу кілометрів від сейшельського острова Маге, і це значно ускладнює та здорожчує вивезення. Одноразове вивезення відходів, зібраних сім років тому, обійшлося в перерахунку приблизно в 190 тисяч крон за тонну.

Якби вивозити все сміття з Альдабри, сума перевищила б 100 мільйонів крон. За розрахунками дослідників 2020 року, таке прибирання потребувало б близько 18 тисяч годин людської праці. До того ж течії безперервно приносять нові відходи, тож робота не закінчилася б ніколи.

Проблема всього архіпелагу

Ситуація на Альдабрі відображає проблему всього архіпелагу. Щодня океан викидає сміття на пляжі приблизно 115 островів Сейшел. Для країни, яка живе з туризму та продає чисті пляжі й образ незайманого тропічного раю, це удар по економіці. Гроші на прибирання відходів, яких острів’яни не виробляли, доводиться брати з і без того скромних ресурсів місцевих громад.

Розв’язати проблему неможливо, доки невідомо, звідки береться сміття. Алекс Альбінскі та Ноам Фогт-Вінсент з Оксфордського університету вирішили це з’ясувати. Їхню роботу опублікував журнал Maritime Pollution Bulletin. Вони використали супутникові дані про рух рибальських і вантажних суден за п’ять років, з 2018 по 2022 рік, та змоделювали на комп’ютері шлях мільярдів віртуальних уламків. У підсумку вийшла мапа, що показує, наскільки небезпечною для Сейшел є поява судна в тому чи іншому місці.

Слід рибалок з ЄС

Результат щодо рибальських суден однозначний: за даними дослідження, 50–66 відсотків усіх рибальських відходів на сейшельському узбережжі походять від промислу всередині виключної економічної зони Сейшел. Це води в межах 200 морських миль (близько 370 кілометрів) від берега, де держава повністю контролює морські ресурси. Вони багаті на тунця, а його лов дає робочі місця та валютну виручку, насамперед в євро.

Більшість великих суден, що орендують ліцензії на лов, походять із країн Євросоюзу. Вони працюють двома способами: з довгими ярусами, які тягнуть за собою гачки з наживкою на багато кілометрів, і з кошельковими неводами, величезними круговими сітками, якими оточують косяки тунця. Лов легальний: ЄС і Сейшели укладають довгострокові угоди. Нещодавно підписана дозволяє 38 суднам з реєстрацією в ЄС, переважно іспанським, ловити рибу до 2030 року. Євросоюз платить за це Сейшелам 5,75 мільйона євро на рік.

Побічний продукт такої угоди — неминучі відходи: порвані сітки, волосіні, буї, троси. Океан виносить їх на береги, зокрема й до заповідника Альдабра. А прибирання там коштувало б приблизно стільки ж, скільки Сейшели отримують за рік за договором з ЄС.

Сміття без власника

Проте винні не лише європейські рибалки. З відходами нерибальського походження картина інша: 90 відсотків сміття, що надійшло з торгових суден, пов’язані лише з п’ятьма жвавими морськими маршрутами в західній частині Індійського океану. Ці кораблі не ловлять рибу на Сейшелах і не прямують до архіпелагу, а просто пропливають повз.

Виходить, значна частина проблеми виникає не за тисячі кілометрів, а через інтенсивне судноплавство просто біля Сейшел. Для самих островів це мало що змінює: вони платять за прибирання сміття, яке здебільшого створили не мешканці й не туристи. Нове дослідження не виставляє рахунок конкретній країні чи флоту, але помітно точніше показує, де шукати винуватців бодай частини цього забруднення.

Гід Around Prague за темою: Озеро Липно 2026: Стежка в кронах дерев, лижі, купання, що відкрито в листопаді та як дістатися з Праги

Around Prague за матеріалами ekolist.cz