Протести школярів у Франції: дірявий дах, щури й нестача вчителів

Хвиля студентських протестів, що охопила всю Францію, почалася зі скарг на стан шкіл на околицях Парижа: там течуть стелі, бігають гризуни, ламаються туалети, а в коридорах тхне нечистотами. Учителі та учні говорять про багаторічний занепад — від дитячих садків до університетів.

Іскра в Кретеї

Школярі з центру столиці, які блокують ліцеї, нерідко визнають, що з умовами в них не так уже й погано. Натомість учні й педагоги з околиць розповідають зовсім інше: окрім старих будівель, вони скаржаться на нестачу вчителів, переповнені класи, де важко розміститися, і часто скасовувані уроки.

«У нас у школах усе як у Югославії», — каже 20-річний Леон із передмістя Кретей. Зараз він навчається у виші, де ситуація трохи краща, але в середніх школах, за його словами, вона жахлива. «Неприпустимо, щоб у такої великої економіки, як французька, були такі погані школи», — пояснює він, чому долучився до масштабних демонстрацій у центрі Парижа.

Іскра протестів спалахнула саме в Кретеї. Вчителі ліцею імені Антуана де Сент-Екзюпері, яким набридли непридатні умови, оголосили страйк у четвер, 17 вересня. За кілька днів до них приєдналися учні й почали блокувати школи під гаслом «Освіта — це право, а не привілей».

Дірявий дах і нестача кадрів

Схожу картину описують студенти із Сен-Дені на півночі паризької агломерації. «Ми перебуваємо в одному з найбідніших регіонів з погляду інвестицій у школи. У школах тече дах, водяться щури, бракує опалення. Бракує вчителів і навіть стільців», — розповідають студенти Університету Париж 8. Займатися вони прийшли в кафе біля місцевої мерії: виш через протести зараз зачинений.

«Нам доводиться вчитися в будівлях, що розвалюються. На нас тиснуть: кажуть, просто йдіть туди. Але ми не можемо, це небезпечно. І все ж ходити доводиться», — каже одна зі студенток.

Профспілки вказують на глибоку нерівність між школами. «Держава вкладає в передмістя менше грошей, ніж деінде. Є сегрегація й витіснення знедолених районів на узбіччя. За нашими підрахунками, витрати на одного учня тут на 30% нижчі за середні по країні», — каже Луїза Патерностер, співголова профспілки CGT Éducation у департаменті Сен-Сен-Дені. Сама вона викладає в одному з місцевих дитячих садків. «У нас були щури й інші гризуни. А в спальні, де відпочивають діти, зі стель ще й стікала забруднена вода», — згадує вона.

За даними ОЕСР, дитина із соціально неблагополучного району у Франції має менше шансів вирватися зі свого соціально-економічного кола, ніж у більшості інших розвинених країн.

Вчителька Анаїс Жиру з того самого департаменту розповідає, що під час спеки в її класі було майже 35 градусів, а провітрювати не можна, бо багато вікон розбито. Її школу нещодавно реконструювали, але через брак грошей роботи зробили неякісно. На початку навчального року її класу з медичних причин виділили кабінет поруч із туалетами, а вони вже три тижні зачинені. «Під час ремонту неправильно підключили септик і каналізацію. Нечистоти поверталися в туалети, і весь другий поверх школи смердів фекаліями», — скаржиться вона.

Найгостріше бракує фахівців із медичної та соціальної підтримки: медсестер, соціальних працівників, психологів і асистентів. А ще, додає Жиру, бракує самих учителів: у деяких школах від початку року немає викладача певного предмета або нікому замінити захворілого колегу.

Асоціація батьків учнів FCPE ще 2019 року оцінила, що учні департаменту Сен-Сен-Дені пропустили п'яту частину уроків через відсутність замін, а за весь час навчання — майже рік занять. Міністерство освіти підтвердити саме цю оцінку не може, але визнає, що впродовж навчального року з різних причин не проводиться близько десятої частини уроків, і цю проблему необхідно терміново вирішувати.

Молодь як рушійна сила

Вчителі та профспілкові активісти домагаються змін давно: ті самі вимоги вони висували вже 2024 року, але влада не звернула на них уваги. Тепер до них приєдналися школярі, і їх нарешті почули. «Ми, дорослі, дуже раді, що учні мобілізуються разом із нами. Це дає надію, що коли заговорить молодь, уряд, можливо, почне слухати нас більше», — каже Жиру.

Скаржаться не лише педагоги з околиць, а й з центру Парижа. «Президент Емманюель Макрон перетворив нас на низькокваліфіковану професію. Нас мають поважати, ми виховуємо нове покоління французів. Натомість нам не додають грошей ні на обладнання, ні на зарплати, і сюди ніхто не хоче йти. Престиж професії впав», — каже вчителька Рафаель із муніципальної школи Доріан.

Куди приведуть протести, стане зрозуміло найближчими днями: на наступний тиждень уже заплановано щонайменше дві масштабні демонстрації. «Молоде покоління — як пружина: якщо на неї постійно тиснути, одного дня вона розпрямиться й ударить вас просто в обличчя», — вважає Патерностер.

Читайте також: Робота в Празі та Чехії

Джерело: seznamzpravy.cz