Економісти: Чехія проїдає бюджет — епоха легкого зростання закінчилася

Реальні доходи державного бюджету Чехії з 2019 року скоротилися більш ніж на 100 мільярдів крон — головним чином через скасування суперваловго розрахунку зарплати, відсутність індексації акцизів і скорочення трансфертів з Євросоюзу. Водночас реальні видатки за той самий період зросли майже на 200 мільярдів крон, свідчать дані Центру державних фінансів.

Найбільше грошей "з'їли" оборона, обслуговування державного боргу, платежі за державних страхувальників і пенсії. Помітно зросли й витрати на транспорт — це єдина стаття, яку можна назвати інвестицією в розвиток. Решта витрат, на думку експертів, не відображає стратегічний вибір політиків, а є поступовою оплатою рахунків за пандемію COVID-19, війну в Україні, сплеск інфляції та старіння населення.

Діра в бюджеті зростає

За підрахунками Центру державних фінансів, структурний дисбаланс чеських державних фінансів становить близько 185 мільярдів крон, або 2,1% ВВП. Простіше кажучи, держава витрачає більше, ніж заробляє, навіть коли економіка почувається непогано. Якщо реформи не розпочнуться, вже наступного року Чехія перестане дотримуватися власних бюджетних правил.

Додаткову тривогу викликає те, що уряд Андрея Бабіша поступово демонтує параметри пенсійної реформи — єдиного реального успіху бюджетної консолідації попереднього кабінету. Експертна спільнота наголошує: потрібно або підвищувати доходи держави, або скорочувати видатки. Проте з 2019 року податкова структура Чехії зміщується у протилежний від розумного бік — від податку на доходи фізичних осіб до соціальних внесків, що знижує прогресивність системи і найсильніше б'є по малозабезпечених. До цього додається реальне зниження податкового навантаження на споживання.

Для порівняння наводять приклад Польщі: прем'єр Дональд Туск і міністр фінансів Анджей Доманський днями представили податкову реформу, яка запроваджує пільги для середнього класу, але водночас чітко вказує джерело компенсації — помірне підвищення податку для великих компаній і зростання солідарного внеску для найбагатших поляків. Чехія ж обіцяє рішучішу економію лише з 2028 року — без жодного конкретного заходу, а сам термін випадково збігається з періодом після найближчих виборів.

Кінець "капіталістичного раю"

На стан державних фінансів впливає і більш глобальний процес, який описує британський економіст Чарльз Гудхарт. За його теорією, період приблизно з середини 1980-х до 2020 року був винятково сприятливим збігом обставин, а не нормою, до якої можна повернутися.

Тоді у світову економіку одночасно влилися величезні маси нової робочої сили: у працездатний вік увійшли численні повоєнні покоління, зниження народжуваності звільнило жінок для оплачуваної роботи, мільйони людей перейшли із сільського господарства у промисловість та сферу послуг. Після холодної війни у світову торгівлю долучилися Китай і Східна Європа, а глобалізація дозволила компаніям переносити виробництво в країни з дешевою робочою силою.

У результаті ефективна пропозиція праці для західних роботодавців між 1990 і 2020 роками зросла більш ніж удвічі. Це дало компаніям змогу зростати без дефіциту кадрів, а глобальна конкуренція стримувала зарплати й ціни — звідси дешеві товари, низька інфляція та низькі процентні ставки, які уряди по всьому світу звикли вважати нормою. Гудхарт іронічно називає цю епоху "капіталістичним раєм": вигравали від неї переважно власники капіталу та висококваліфіковані фахівці, тоді як реальні зарплати некваліфікованих працівників на Заході стагнували — звідси невдоволення значної частини суспільства в Німеччині, США, Франції та Чехії.

На думку економіста, ця демографічна та глобалізаційна хвиля вже спадає: населення старіє, робочої сили стає менше, а деглобалізація сповільнює переміщення дешевої праці світом. Підсумок — нижче зростання, вищі зарплати, інфляція та процентні ставки на тлі серйозного тиску на державну скарбницю, притому що бюджети Чехії та більшості Західної Європи вже сильно дефіцитні.

Дешеве фінансування, яке дозволяло нескінченно відкладати виплату боргів, зникає разом із дешевою робочою силою, що забезпечувала низьку інфляцію. Тому Чехії, на думку аналітиків, не варто покладатися лише на невисоке співвідношення боргу до ВВП — близько 45%, один із найнижчих показників у ЄС — як на гарантію безпеки. Натомість потрібно привести дохідну частину бюджету у відповідність із реальними зобов'язаннями в обороні, а головне — в охороні здоров'я та пенсійній системі, які нікуди не подінуться. Як показують інвестиції в транспортну інфраструктуру та атомну енергетику, модель зростання видатків можлива — але епоха зростання майже без зусиль, на думку експертів, уже закінчилася.

Джерело: seznamzpravy.cz