Фермер проти міфів про посуху: чому поля не винні у climate-проблемах Чехії

Чеський землероб і автор колонки на порталі Ekolist.cz різко розкритикував поширену в ЗМІ думку, ніби посуху в країні посилюють фермери та їхні «великі поля», які нібито погано утримують воду. За його словами, справжня причина втрати вологи — дороги, дахи та забудовані території, а не сільське господарство.

Автор наводить розрахунок: якщо порахувати всю площу штучних покриттів у Чехії, то вода, яка стікає з них за рік, могла б заповнити півтора разу найбільше в країні водосховище Орлік — це близько мільярда кубометрів. Для порівняння, лише празький аеропорт щомісяця обслуговує майже 2 мільйони пасажирів, а над територією країни щомісяця пролітає до 80 тисяч літаків — але саме фермерів називають винуватцями потепління клімату.

Куди насправді йде вода

За твердженням автора, чеська земля — будь то поля чи ліси — вбирає понад 99% опадів. Статистика по річках показує: води у водотоках стає менше при приблизно незмінній середній кількості опадів за багаторічний період. Однак медійна картина спотворена кадрами раптових повеней, спричинених локальними зливами понад 50 мм, — у таких випадках ґрунт фізично не встигає вбирати вологу за короткий час.

Автор наводить ще один аргумент: якби із сільськогосподарських земель дійсно стікала значна кількість води, річки після дощу довго залишалися б повноводними. Насправді ж рівень води у водотоках піднімається ненадовго — на 2-3 години — а потім спадає, що свідчить про стік переважно з доріг і дахів, а не з полів. Навіть якщо припустити, що з 10% сільгоспземель витікає лише 1% річних опадів (5 мм), цього вистачило б, щоб наповнити греблю Сеч — близько 21 мільйона кубометрів води, — але цього не відбувається: навпаки, останніми роками ставки й водосховища наповнюються з великими труднощами.

Меліорація, ліси та хибні уявлення активістів

Окремо автор пояснює роль меліоративних систем: на дрібних і кам'янистих ґрунтах вони заміняють природні джерела та відводять воду лише за її надлишку, а під час посухи та в звичайну погоду просто не працюють. За його спостереженнями, за останні приблизно 15 років у Середньочеському краї джерела та лісові струмки, які раніше живили воду цілий рік, тепер більшу частину часу пересохлі.

Автор вважає безглуздою саму ідею «боротьби» з посухою чи природою — на його думку, єдиний розумний шлях — адаптація. Він критикує біометанові станції, які вивозять із полів органіку та господарські відходи, що раніше поверталися в ґрунт, а також спалювання біомаси на теплоцентралях, яке позбавляє ліси поживних речовин. Окремо дістається так званому «грінінгу» — обов'язковим посівам травосумішей, які нібито утримують воду, — та «агролісівництву» — висадженню дерев на полях, які, за спостереженнями автора, лише конкурують із сільгоспкультурами за вологу.

Що пропонує автор

На його думку, замість безладного насадження мільйонів дерев потрібно змінювати породний склад лісів на види, адаптовані до спеки — наприклад, з регіонів Балкан чи Кавказу, здатні уповільнювати ріст і випаровування в спеку. Також він наполягає на будівництві нових глибоких водосховищ у горах і передгір'ях, здатних утримувати воду довше одного сезону, на відміну від модних нині невеликих ставків і заводей, що дають лише локальний ефект на площі 1-5 гектарів.

Автор нагадує, що план будівництва великих водосховищ з'явився ще в першій половині минулого століття після серії катастрофічних посух і повеней і був значною мірою реалізований у соціалістичний період — саме ця система, за його словами, досі рятує країну від гострого дефіциту води.

Джерело: ekolist.cz