"Повертатися вже нікуди": як російські бомби перетворили місто Оскіл на мертву зону

Російські авіабомби та ударні дрони перетворили прифронтове місто Оскіл у Харківській області України на зону, куди мешканцям повертатися вже нікуди: місцева школа, де ще рік тому діти тренувалися у футбол, зруйнована прямим влучанням, а сусідні будинки й поля усіяні вирвами від вибухів.

Дорога під ударами дронів

Провідник — командир місцевої військової адміністрації та чоловік Наталії, директорки оскільської школи, — веде машину зосереджено й намагається їхати якомога швидше. Йому доводиться стежити не лише за дорогою, а й за небом: у цьому районі ударні російські дрони цілеспрямовано полюють на мирних мешканців і автівки. Дозвіл доїхати до Оскола вдалося отримати в паузі між обстрілами, тож поспіх виправданий.

Дорогою трапляються свіжоспалені остови легкових авто й військової техніки — протидронові клітки, приварені до капотів з усіх боків і захист даху з глушниками сигналу, вочевидь, не врятували. «Ось це після свіжого удару, минулого разу цього ще не було», — показує Наталія на купу уламків на краю поля. Поряд із рештками будинку зяє ще одна вирва від вибуху, а з неї стирчать грона, що засихають, темно-синього винограду.

Дорогу від Капитолівки до Оскола частково прикривають тунелі із сіток — захист від легких FPV-дронів. За всю поїздку трапляються лише дві військові машини й один літній пішохід. Обгорілі дірки в сітках показують, наскільки ненадійний такий захист. Удалині лунають два вибухи поспіль — звук ударів авіабомб КАБ, які зазвичай летять парами. Машину це не сповільнює: вибухи прогриміли надто далеко, настільки, що навіть лелека, який кружляє над її тінню, не перериває свого польоту. Він теж звик. Навколо тягнуться ліси, а між ними — поля соняшників з обважнілими стиглими шапками, що схиляються до землі. «Хто ж ці поля збиратиме?» — запитує Наталія чоловіка. «Хто їх збиратиме», — відповідає він.

Як місто ожило після звільнення — і знову спорожніло

Ще рік тому Оскіл — наскільки це взагалі можливо в умовах воєнного стану — залишався мальовничим містечком на обох берегах однойменної річки. Місто знову ожило після того, як у 2022 році закінчилася російська окупація: життя поверталося сюди швидко, попри глибокі криваві рани в пам'яті та долях місцевих мешканців, серед яких були вбиті й закатовані.

За ініціативою Наталії місцеві діти при школі почали займатися футболом на серйозному, турнірному рівні — це було проявом надії на краще майбутнє й невгамовного голоду за життям, свободою та миром. Десятки дітей усіх віків, хлопці разом із дівчатами, тренувалися майже щодня й з нетерпінням чекали, коли жовтий шкільний автобус повезе їх на матчі проти інших шкільних команд в Ізюмі та Слов'янську. Їхні батьки воювали, а дехто вже загинув, захищаючи батьківщину. Батьків же деяких інших дітей засудили як посібників Росії, причетних до доносів і подальших страт місцевих мешканців. Завдяки тренуванням діти хоча б раз на день нормально їли — за цим стежили Наталія й тренер.

Школа, від якої залишилися тільки стіни

Сьогодні в Осколі немає дітей. Немає й самої школи — повз будівлю проїжджають саме в ту мить, коли стає видно, що після прямого влучання авіабомби КАБ від неї залишилися лише зовнішні стіни. Ще торік під час перерв у футбольних тренуваннях школярі носили до підвальних класів нові комп'ютери, 3D-принтери й найсучасніше обладнання, отримане від гуманітарних організацій і волонтерів, — частину техніки привезли з Харкова.

Сфотографувати школу не вдається: машина не зупиняється, зараз це надто небезпечно. Можливо, вийде на зворотному шляху. В очах у Наталії стоять сльози.

Джерело: novinky.cz