У чеських школах учителі дедалі частіше працюють у класах, де поруч навчаються діти з різними освітніми потребами. Студентка педагогічного факультету Седлачкова розповідає, що в її класі, як правило, одному-двом дітям потрібні підтримувальні заходи. Від однокурсниць вона знає й про випадки, коли таких учнів в одному класі шестеро: так буває через шкільні округи або діагнози, поставлені пізніше.
Коли в класі загалом близько 26–30 дітей, за її словами, ситуація стає дуже складною: не можна приділяти увагу лише тим, кому потрібна найбільша підтримка. В одному класі можуть сидіти троє учнів, яким важко дається матеріал, двоє особливо обдарованих дітей, яким потрібні додаткові завдання, та ще понад двадцять однокласників. Їм теж потрібні пояснення, перевірка й увага вчителя.
Саме до роботи з неоднорідним класом, каже Седлачкова, готують і майбутніх учителів. Наприклад, на математиці їх учать «градуювати» задачі, тобто складати їх так, щоб їх було легко спростити або ускладнити. «Щоб це справді охоплювало весь спектр дітей, які зазвичай збираються в класі», — пояснює вона.
Теоретично кожен учень отримує роботу за силами. Але на звичайному уроці все складніше: «Справді якось змусити працювати кожного на уроці буває важко», — визнає вона. Щоб упоратися з таким класом, потрібні не лише підготовка, а й досвід та педагогічне чуття, які приходять із практикою.
Помітна різниця з’являється, коли в класі є асистент педагога: роботу можна розділити, а діти можуть займатися невеликими групами.
Крім того, для вчителя інклюзія не закінчується разом із дзвінком: підтримувальні заходи й особливо індивідуальні освітні плани потребують додаткової документації та підготовки.
Досвід звичайного класу показує, що проста присутність поруч дітей з різними потребами — лише початок. Кожен урок треба будувати так, щоб упорався дитина, якій потрібна допомога, не загубився звичайний учень і не нудьгував той, хто помітно випереджає решту.
Джерело: novinky.cz