Рукопис Войнича: вчені вважають, що сторінки переплутані

Нове дослідження припускає, що сторінки загадкового рукопису Войнича в XV столітті було переплетено заново, через що їхній порядок міг цілком змінитися. Роботу опубліковано в науковому журналі, присвяченому середньовічній культурі, і вона зміщує увагу з самого письма на будову книги.

Понад сто років рукопис не піддається лінгвістам, криптологам та історикам. Одна з недавніх гіпотез, про яку повідомляв портал «Новинки», показала, що текст, схожий на так звану войнічську мову, можна отримати за допомогою продуманого шифру.

Сінглтони замість книги

На думку авторів, аркуші спочатку були влаштовані як сінглтони — окремі подвійні аркуші, тобто пергаментні чи паперові аркуші, складені навпіл. У звичайній палітурці кілька таких аркушів вкладають один в одного, а сінглтони кладуть по одному, один на другий. Пізніше, мабуть, ще в XV столітті, їх зібрали в нинішню форму — і порядок сторінок міг змінитися.

Дослідники застосували латентно-семантичний аналіз — статистичний метод, який дає змогу порівнювати подібність текстових блоків. З’ясувалося, що деякі частини рукопису дуже схожі між собою, хоча сьогодні їх розділяють інші сторінки. Це, на думку авторів, свідчить про те, що раніше вони лежали набагато ближче.

Гіпотезу почасти підтверджують і малюнки. Наприклад, водні потоки в нинішній палітурці впираються у внутрішній край сторінки, а на протилежній сторінці малюнок їх не продовжує. За іншого порядку подвійних аркушів картинки набувають більшого сенсу. «Щойно ви починаєте вважати їх вільними сторінками, складеними стосом, усі ці невідповідності раптом стають на місце», — сказав британській газеті «Гардіан» один з авторів Колін Лейфілд. Подібну будову відомо й у кількох середньовічних коранів з Північної Африки.

Рукопис як колективна праця

Якщо рукопис спочатку був набором окремих подвійних аркушів, він міг слугувати радше набором невеликих робочих чи навчальних зошитів, а не за одну книгу одного автора. З цим узгоджується й палеографічний аналіз, за яким над рукописом могло працювати до п’яти різних писців.

«Багато хто хотів, щоб рукопис Войнича створив якийсь божевільний геній, який працював на горищі в середньовічному Лондоні чи десь в іншому місці. Але насправді докази свідчать радше про колективну працю, можливо, про набір брошур, за якими знання передавалися від покоління до покоління», — додала співавторка дослідження Ліза Фагін Девіс. Судячи з малюнків рослин, астрологічних схем і жіночих постатей, вона допускає, що рукопис зберігав народні жіночі знання про тіло, трави й астрологію, але довести це поки не можна.

Що відомо про рукопис

Рукопис Войнича — багато ілюстрований кодекс, схожий на дивну середньовічну енциклопедію. За радіовуглецевим датуванням, пергамент належить до початку XV століття — до 1404–1438 років. Назву він отримав від імені антиквара Вільфріда Войнича, який 1912 року привернув до нього увагу фахівців і публіки. Сьогодні книга зберігається в бібліотеці Єльського університету в США.

У ній сотні малюнків рослин, астрономічних і астрологічних схем, колових діаграм і сцен з оголеними жіночими постатями. Головна загадка — текст, записаний досі не розшифрованим письмом. Він не схожий на випадковий набір знаків: «слова» регулярно повторюються, утворюють закономірності, а їхня частота різниться в різних частинах рукопису. Одні дослідники бачать у ньому закодовану природну мову, інші — штучну мову, алхімічний код чи навіть продуманий фальсифікат.

Джерело: novinky.cz