Компанія Villa Vie Residences у вівторок уранці оголосила, що призупиняє роботу лайнера Villa Vie Odyssey. На борту перебували 203 пасажири, переважно американці, і 156 членів екіпажу. Залишити судно в камбоджійському порту Сіануквіль їм довелося до вечора, узяти дозволили лише домашніх тварин і те, що можна донести.
Багато пасажирів продали будинки, щоб провести старість на морі, і тепер не розраховують повернути вкладені гроші.
Флоридська компанія пояснила рішення ціною пального, яка різко зросла після початку війни з Іраном. За словами голови компанії Мікаеля Петерсона, «Одіссей» спалює 700–800 тонн пального на місяць. До війни тонна коштувала близько 700 доларів, тепер — до трьох тисяч. Тому замість приблизно 400 тисяч доларів на місяць на пальне йшло близько двох мільйонів.
За словами пасажирів, річ не лише у війні між США, Ізраїлем та Іраном. Пол Монтойя каже, що багатьом людям продали каюти без щомісячних внесків: від решти компанія отримувала близько 700 тисяч доларів на місяць, тоді як утримання судна, за його словами, обходилося більш ніж у три мільйони.
68-річний Пол і його дружина Лінн, яка на чотири роки молодша, зі штату Вайомінг продали будинок і машини заради плавання. Каюта обійшлася їм у 179 тисяч доларів, і ще приблизно шість тисяч на місяць вони платили внесками. «Ми витратили багато часу на бізнес і виховання дітей. Це був чудовий шанс пізнати світ», — розповів Пол в інтерв’ю американським медіа. Приваблював неспішний темп: судно стояло в портах до трьох днів.
Ще більше вклали Кіт і Ренді Кассінгем, які також продали будинок і майже все майно. За їхніми словами, каюта коштувала 370–380 тисяч доларів, плюс сім тисяч на місяць. На запитання, чи побачать вони ці гроші знову, Кіт відповіла американському телеканалу: «Ні, ні, ні».
Пасажири стверджують, що помічали ознаки проблем давно. За словами Монтойї, ще в квітні компанія просила в них позику на пальне, обіцяючи повернути гроші з відсотками, але відсотків так і не було. У серпні в Сінгапурі, як розповіла Кассінгем, фірма оголосила, що пального для виходу в море бракує, і пасажири скинулися на нього. Приблизно три місяці тому почав пропадати інтернет, у Камбоджі його не було зовсім, а якість їжі погіршилася.
Труднощі супроводжували проєкт від самого початку: із північноірландського Белфаста судно мало вийти в травні 2024 року, але через ремонт вирушило на кілька місяців пізніше. За три з половиною роки компанія обіцяла 425 зупинок у 147 країнах.
У вівторок компанія заявила, що намагається реструктуруватися й залучити новий капітал, але угоди поки немає, а наслідки незрозумілі. Петерсон повідомив американському телеканалу, що фірма хоче подати заяву про захист від кредиторів за розділом 11 американського закону про банкрутство. Він дає змогу продовжувати роботу й під наглядом суду домовлятися з кредиторами про строки та суми виплат. Ті, хто заплатив за каюти, опиняться серед кредиторів, але незабезпечені кредитори в таких процедурах зазвичай довго чекають і отримують лише частину грошей.
Фірма стверджує, що допомагає пасажирам знайти тимчасове житло, проте Кассінгем це заперечує: за її словами, їжу та проживання вони оплачують самі. За даними камбоджійської влади, судно з екіпажем має в суботу заправитися й вирушити, але куди — поки незрозуміло.
Подружжя Монтойя живе в готелі в Сіануквілі. Вони хочуть прожити на гроші, відкладені на щомісячні внески, і провести якийсь час у Малайзії. Найбільше Лінн шкода грошей, унесених на пальне. Водночас, за її словами, за 17 місяців вони побували в найдивовижніших місцях і зустріли чудових людей.
Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz