Візантійська церква в фортеці Аланья: храм, що пережив століття, так і не ставши мечеттю

У найвищій точці фортеці турецького міста Аланья збереглася візантійська церква Іч-Кале Візан Кілісесі — одна з найцікавіших архітектурних пам'яток регіону. За оцінками дослідників, нинішня будівля зведена наприкінці XII століття і вирізняється великим центральним куполом, двома напівкуполами, входами з північного та південного боків, великою апсидою та склепінчастими проходами зі східного й західного боків. Усередині до наших днів збереглися фрагменти оригінальних фресок, зокрема зображення чотирьох євангелістів на тлі архітектурних мотивів.

Храм зведено у візантійському стилі за планом трилисника — так званий тріконхос. Проте нинішня будівля стоїть на місці більш раннього тринавного базилікального храму рубежу V–VI століть, від якого зберігся лише фундамент. Той перший храм було зруйновано не пізніше X століття, а на його місці згодом з'явилося кладовище. Сучасну будівлю звели наприкінці XII століття, і з 1999 року вона офіційно має статус охоронюваної пам'ятки культури.

Що приховує фортеця і скільки коштує вхід

Церква розташована у Внутрішньому замку фортеці Аланья, тому побачити її можуть лише ті, хто готовий заплатити 12 євро за вхід до цієї частини комплексу, розташованого на півострові.

Будівля орієнтована зі сходу на захід і стоїть у південно-східній частині внутрішньої цитаделі — між палацом і склепінчастими казармами, на захід від переднього двору з головними воротами. У різні часи храм мав різні назви: церква Святого Георгія, церква Благовіщення (Продромос) або церква Святого Іоанна Хрестителя.

Дві епохи будівництва та унікальні фрески

Історія будівлі охоплює два будівельні періоди та три етапи прибудов або великого ремонту. Про первісну тринавну базиліку нагадує збережена апсида — напівкругла як усередині, так і зовні. Судячи з усього, неф ділили на три частини два ряди колон, а в апсиді розташований одноступеневий синтрон — місце для духовенства.

На другому етапі будівництва звели будівлю типу тріконхос, використавши залишки східних стін, передусім апсиди. Центральну частину під куполом несуть пандативи, що спираються на дві бетонні опори (ймовірно, спочатку на їхньому місці стояли кам'яні колони). Головний західний вхід вінчає напівкругла арка з трилисником і трикутним фронтоном із зубчастим орнаментом. По обидва боки дверей симетрично розташовані прямокутні ніші зі стрілчастими арками, оздоблені розписом у вигляді кольорових смуг і різьблених мотивів у формі хризантем — подібні візерунки трапляються й на вікнах північного та південного фасадів.

Усередині, на пандативах купола, південному напівкуполі, стінах конхи та стіні південного пастофорію, збереглися фрагменти фрескового живопису на сюжети Нового Завіту. На зображеннях впізнавані чотири євангелісти (Марко — у північно-західному пандативі), сцена передачі ключів від небесного царства апостолу Петру, а також епізоди з життя Ісуса — від Різдва до Розп'яття.

Цікаво, що, виходячи з історичних подій в Аланьї, будівництво церкви-тріконхоса іноді датують початком XI століття. Проте фахівці з будівельних технологій схиляються до кінця XII століття, а за стилем настінного живопису — навіть до початку XIII століття.

Ремонти різних епох

Перший етап реставрації відбувся невдовзі після 1225 року, коли з південно-західного боку храму з'явилася прибудова. Решта змін були вже цілком сучасними: у 1922 році тут збудували дерев'яний будинок, про що свідчать кріплення балок на зовнішньому боці апсиди та стінах південної прибудови, а в період з 1940 по 1960 рік в інтер'єр додали дві бетонні опори для підтримки купола — через відсутність східних підпор.

Церква у Внутрішньому замку значуща передусім тим, що збереглася у первісному вигляді і ніколи не перетворювалася на мечеть. Навіть настінні розписи всередині не були ні зафарбовані, ні зіскоблені. Це пояснюється не стільки релігійною терпимістю сельджуків, скільки тим, що Махпері Хуанд Хатун, дружина султана Алаеддіна Кейкубада I, була християнкою — як і деякі державні діячі, що працювали в цих краях. Судячи з усього, храм залишався діючим і в османський період.

Читайте також: Празький Град зсередини: 9 місць на території фортеці, які не можна пропустити

Джерело: turistika.cz