Чеський фермер пояснив, чому ліс тримає воду краще за поле

Чеський фермер і лісник Лібор Лев, який живе в передгір'ї, розкритикував нинішній підхід до боротьби з посухою в країні. За його багаторічними спостереженнями, звичайне поле під час тривалих дощів утримує близько 25 мм опадів, луки — близько 50 мм, а ліс — майже 100 мм, і лише після цього починається поверхневий стік води.

Ліс утримує воду в рази краще за поле

Різниця, за словами автора, проявляється не лише в кількості утриманої вологи, а й у її якості. З лук і лісів стікає практично чиста вода, тоді як з полів разом зі стоком йде і родючий шар ґрунту — відбувається ерозія. Під час сильних злив контраст ще помітніший: якщо з луки вода стікає прозорою, то з розораних ділянок — особливо з-під кукурудзи або після свіжої оранки — фактично стікає багно. Автор згадує випадок, коли дорогу під схилом із кукурудзяним полем занесло шаром мулу товщиною понад пів метра.

Меліорація прискорює, а не стримує відтік води

Лев спростовує поширену думку, що дренажні системи (меліорації) відводять воду лише тоді, коли її надлишок. За його словами, меліорація забирає воду завжди, навіть коли її об'єктивно небагато: у немеліорованому ґрунті крапля води довше «пробирається» крізь землю, і корені рослин мають шанс її перехопити, а в дренажній трубі вона одразу йде геть без жодної користі.

Як приклад він наводить історію власника колишнього млина, який після дев'яностих років вирішив відновити його для вироблення електрики. Виявилося, що встановлена турбіна змогла б працювати менше трьох місяців на рік: під час сильної повені її довелося б зупиняти з міркувань безпеки, а решту часу в струмку просто не вистачало б води — через меліорацію, яка «розхитала» криву стоку, хоча середньорічний обсяг води майже не змінився. На думку автора, старі меліоративні системи не замінили природні джерела, а фактично їх знищили.

Лев нагадує, що раніше воду з вологих ділянок відводили інакше — однією дренажною трубою, яку спрямовували не в струмок, а на сусідню луку, щоб трава не «вигорала» під час посухи. Проблема сучасних великих меліорацій, за його словами, у тому, що їх проводили масово, не зважаючи на місцеві умови, — просто заради виконання планових показників.

Дерева створюють власний кругообіг води

Скорочення полів і посадка дерев, зазначає фермер, не зупинять зміну клімату — їхнє завдання інше: знизити ерозію і зберегти видове різноманіття. Думку про те, що ліси погіршують водний баланс ландшафту, він називає цілком безглуздою. Дерево, особливо листяне, розподіляє опади в часі: частина води затримується в кроні й поступово стікає на землю вже тоді, коли ґрунт знову здатен її прийняти. Волога, що випаровується, при цьому охолоджує та зволожує повітря навколо — автор називає це «малим кругообігом води»: волога випаровується і за кілька кілометрів знову випадає дощем. За його словами, це добре видно на радарних знімках, де дощові хмари іноді виникають наче нізвідки, а не приходять єдиним фронтом із заходу.

Не менш безглуздою Лев вважає ідею адаптуватися до зміни клімату за рахунок посадки дерев із Кавказу чи Середземномор'я: проблема не лише в спеці й посусі, а й у цілій низці інших умов, яких у Чехії просто немає. Подібні експерименти вже проводили — наприклад, із деревами, стійкими до забрудненого повітря, — але результату вони не дали: допомогли не вони, а фільтри на промислових трубах і суворіші екологічні норми. Кліматичні коливання, за словами автора, траплялися і до малого льодовикового періоду, а дерева їх переживали — просто змінювалася видова структура лісів: зараз, за його прогнозом, надалі переважатимуть радше дуби й берези, а не вільха та ясен.

Дотації, оранка і старі дамби

Окремо фермер звертається до теми сільськогосподарських дотацій. На його думку, ідею про те, що природа — це «вічний двигун», з якого можна лише брати й нічого не повертати, просувають зовсім не «зелені» громадяни, а технократи без зв'язку з природою — великі інвестиційні групи, які сьогодні організовують протести і заявляють, що без дотацій не виживуть. При цьому, зазначає автор, їхній адміністративний апарат здатен освоїти набагато більше дотаційних грошей, ніж невеликі господарства, у яких просто немає ресурсів постійно шукати програми підтримки. Він також ставить запитання: якщо сільське господарство настільки нерентабельне без дотацій, чому власників землі постійно засипають пропозиціями викупити ділянки — саме це, за його словами, і спотворює ринок землі.

Що стосується вимог «озеленення», Лев пояснює їхній сенс простими словами: залуження землі вздовж водотоків знижує ерозію, а посів сумішей культур або тимчасове залуження з подальшою переоранкою поліпшує структуру і родючість ґрунту. Сам автор після кожного збору врожаю висіває проміжні культури без жодних дотацій — на його невеликій ділянці вони йому просто не належаться, — і робить це виключно заради поліпшення ґрунту. Проти оранки як такої він нічого не має: за його спостереженнями, вона допомагає стримувати чисельність полівок, які майже не переживають оранку і не встигають розмножитися. Втім, визнає він, у посушливі роки переорати стерню гірше, ніж залишити тимчасовий трав'яний покрив.

Автор нагадує, що план будівництва водосховищ у Чехії складали ще у 1920-х роках: спеціальна комісія обходила країну і відзначала на картах будь-який придатний рельєф. Ще у дев'яностих роках у територіальному плані над його селом фігурувала велика гребля на струмку без будь-якого значущого стоку — зараз, на щастя, цю позначку прибрали. А в селі Збечно на річці Бероунка запланована десятиліттями раніше дамба на довгі роки блокувала там будь-яке будівництво та інженерні мережі — просто тому, що «тут буде гребля». Цвітіння ставків і водойм Лев пояснює не мілким профілем, а стоком добрив із перегодованих полів: із цією проблемою стикаються навіть великі глибокі водосховища.

Однією з головних проблем адаптації до зміни клімату автор називає не лише радикальні погляди деяких активістів, а й мислення так званих «старих кадрів» — як у науці, так і на практиці: те, що людина колись вивчила, вона часто вважає незмінним, попри нові дані. Сьогодні, за його словами, існують різні моделі господарювання — класична, агролісівництво, безполицевий обробіток ґрунту, регенеративне землеробство, — і лише час покаже, яка з них виявиться глухим кутом.

Читайте також: 8 найкращих місць для купання під Прагою: озера, кар'єри та пляжі за годину їзди від столиці

Джерело: ekolist.cz