Конституційний суд Чехії відхилив скаргу забудовника, який через суд вимагав зобов'язати муніципалітет дозволити підключення його нового проєкту до водогону та каналізації, що проходять землею, яка належить місту. За рішенням суду, самого лише факту володіння земельною ділянкою під забудову недостатньо, щоб вимагати від сусідів — зокрема й від міста — жертвувати своїм правом власності заради чужого комерційного проєкту.
Історія розпочалася в судах нижчих інстанцій: забудовник послідовно програв в окружному суді Кутної Гори, крайовому суді Праги та Верховному суді. Верховний суд зазначив, що жоден закон не зобов'язує власника землі — будь то приватна особа чи муніципалітет — допускати на свою ділянку чужі підключення до мереж.
Верховний суд підкреслив: те, що власником ділянки є муніципалітет, нічого не змінює. Це його самостійне рішення, а завдання міста — захищати не лише інтереси девелоперського розвитку території, а й інші цінності. Самого лише аргументу «я хочу будувати» недостатньо, зазначив суд.
Судді попередили, що якби логіка забудовника перемогла, власник ділянки міг би опинитися в ситуації, коли до його землі з усіх боків почнуть підключатися сторонні, поки значна частина ділянки не виявиться «оплутаною мережами». Якщо забудовник розпочинає проєкт без оформленої правової підстави для розміщення підключень водогону та каналізації, він діє недбало та на власний ризик, дійшов висновку Верховний суд.
Не погодившись із рішенням, забудовник звернувся до Конституційного суду, заявивши про порушення права власності, свободи підприємництва та права на судовий захист. Він наполягав, що його проєкт відповідає територіальному плану, а підключення до мереж необхідне для будь-якого подібного будівництва.
Забудовник скаржився, що закон зобов'язує власника водопровідних і каналізаційних мереж забезпечувати підключення, але не зобов'язує власника землі, на якій ці мережі розташовані, це підключення дозволяти. За його словами, це створює «пастку», якою місто зловживає. Місто ж, зі свого боку, пояснювало відмову конкретними технічними причинами та невідповідністю проєкту територіальному плану.
Сенат Конституційного суду під головуванням судді-доповідача Томаша Лангашека визнав скаргу забудовника явно необґрунтованою і відхилив її. Суд підкреслив: володіння ділянкою та виконання публічно-правових вимог до забудови саме собою не створює права вимагати від власників сусідніх земель обмежувати своє право власності заради чужого комерційного проєкту.
Як зазначив суддя Лангашек, заміна згоди міста рішенням суду стала б втручанням у конституційно гарантоване право власності, для чого потрібна пряма законодавча основа. При цьому саме право власності забудовника жодним чином не обмежене — його земельні ділянки, як і раніше, залишаються в його володінні.
Джерело: novinky.cz