«Китайський шок 2.0»: як експансія Пекіна б'є по німецькій та чеській промисловості

З середини 2025 року торговий баланс Німеччини з Китаєм вперше змінився принципово: країна закуповує у китайських виробників більше верстатів, електротехніки та іншого інвестиційного обладнання, ніж продає їм. Це явище вже отримало назву «китайський шок 2.0», і про нього говорять на найвищому рівні — термін використовували і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, і прем'єр Держради Китаю Лі Цян.

Німецька промисловість скорочується вже шостий рік поспіль, а економіка країни приблизно на 6% відстає від траєкторії, на яку вийшла б без пандемії COVID-19 — втрати порівнянні з ефектом брекзиту для Британії. За даними Reuters, керівник Volkswagen розглядає скорочення до 100 тисяч робочих місць найближчими роками. Німецькі політики звинувачують у цьому дорогу енергію та брюссельську бюрократію, однак, за оцінкою аналітиків Bloomberg, які посилаються на дослідження Centre for European Reform (CER), близько 40% спаду пояснюється саме втратою експортних ринків, і лише п'ята частина — внутрішніми факторами на кшталт регулювання.

Перший «шок» і його продовження

Термін «китайський шок» з'явився ще у 2013 році — тоді економісти Девід Отор, Девід Дорн і Гордон Хенсон описали, як вступ Китаю до СОТ у 2001 році призвів до напливу дешевих товарів на ринок США і коштував американській промисловості від 2 до 2,4 мільйона робочих місць за 1999–2011 роки. Тоді постраждали виробники валіз, іграшок, текстилю — галузі з низькою доданою вартістю.

Нинішня, друга хвиля відрізняється принципово. З 2020 року обсяг китайського експорту зріс більш ніж на 40%, тоді як імпорт практично не зростає. Річний профіцит Китаю в торгівлі промисловими товарами досяг близько 2 трильйонів доларів — це порівнянно з усією економікою Італії. Якщо США закрили свій ринок стовідсотковими митами на китайські автомобілі та забороною на китайське ПЗ в машинах, то Євросоюз залишається відкритим: за даними Gavekal, дефіцит торгового балансу ЄС з Китаєм з початку пандемії подвоївся.

Автопром в центрі удару

Головний удар припадає на автомобілі, верстати, хімію та авіабудування — тобто на ядро європейської промисловості з одними з найвищих зарплат робітників у світі. На автомобілі припадає 60% погіршення торгового балансу Німеччини з Китаєм за 2021–2025 роки.

У четвертому кварталі 2025 року Китай експортував автомобілі темпом 10 мільйонів машин на рік — аналітики очікували такий показник лише до кінця десятиліття. Потужності китайських заводів досягають 55 мільйонів автомобілів щорічно, це близько 65% світового попиту, тоді як імпорт покриває лише 2% з 25 мільйонів машин, що продаються в самому Китаї. На відміну від першого «шоку», нинішній — результат цілеспрямованої державної політики Пекіна: програми на кшталт «Made in China 2025» та «10 тисяч малих гігантів» системно націлені на інженерну перевагу і напряму конкурують з німецьким «Mittelstand» — середнім промисловим бізнесом.

За оцінкою Міжнародного валютного фонду, юань недооцінений на 16%, хоча автори терміна «китайський шок 2.0» говорять про 30%. Центр CSIS оцінює державну підтримку однієї лише галузі електромобілів у Китаї за 2009–2023 роки у 231 мільярд доларів, а МВФ оцінює промислові субсидії Китаю у 4,4% ВВП щорічно — близько 800 мільярдів доларів, що більше сумарних планів європейських країн на військові витрати.

Чехія — у зоні прямого ризику

Для чеської економіки, тісно пов'язаної з німецькою промисловістю, це не абстрактна загроза. На Німеччину припадає близько 30% чеського експорту, але ця цифра ще й занижує реальну залежність: за аналізом Чеського нацбанку, лише 15% чеського експорту — готові товари, які легко перенаправити на інший ринок, решта — деталі та напівфабрикати, часто виготовлені під конкретного німецького замовника, передусім автоконцерни. У частини такого експорту — до 15% його вартості — взагалі немає альтернативного покупця, а більш ніж шоста частина чеських експортерів працює виключно з Німеччиною.

Автопром формує близько 10% ВВП Чехії і чверть експорту країни. За даними європейської асоціації постачальників автопрому CLEPA, до 2030 року в галузі на континенті може опинитися під загрозою до 350 тисяч робочих місць, і серед постраждалих постачальників — сотні чеських компаній. При цьому чеський нацбанк відзначає й пом'якшувальний фактор: в експорті до Німеччини на Чехію припадає лише частина доданої вартості (у машинобудуванні — 54%), тож частина можливих втрат ляже на іноземних власників і постачальників.

За розрахунками Goldman Sachs, китайська хвиля гальмуватиме зростання економіки Німеччини в середньому на 0,2 відсоткового пункту на рік аж до 2029 року, через що німецький ВВП наприкінці цього періоду виявиться приблизно на 0,9% нижчим. Поки що спроби Євросоюзу захиститися виглядають половинчастими: запроваджені у 2024 році мита на китайські електромобілі не спрацювали — виробники просто переключилися на гібриди, які не обкладаються митом, і їх імпорт зріс на 155%, а загальний експорт китайських авто до ЄС минулого року збільшився на 26%, до приблизно 1,2 мільйона машин.

Джерело: seznamzpravy.cz