Україна перепоховала лідера націоналістів Коновальця через 88 років після вбивства радянським агентом

На військовому цвинтарі в Києві з військовими почестями перепоховали останки Євгена Коновальця — засновника Української військової організації, вбитого агентом радянської розвідки у 1938 році. Труна, обгорнута жовто-синім українським прапором, пролежала в землі нідерландського Роттердама 87 років, перш ніж його останки повернули на батьківщину.

Перепоховання викликало широкий відгук в українських соцмережах. Історик Володимир Вʼятрович написав, що «відроджена українська держава довго не шукала власного коріння» і лише загроза знищення змусила країну «міцніше триматися за свою землю». За його словами, могили героїв на рідній землі — важлива частина цього коріння, яка дає силу «стояти сьогодні і рости далі». Нинішнє поховання тимчасове: після війни в центрі Києва, неподалік від Києво-Печерської лаври, планують створити пантеон героїв.

Таємна організація, народжена в Празі

Євген Коновалець народився в Галичині під Львовом, тоді у складі Австро-Угорщини. Після початку Першої світової війни він потрапив у російський полон і провів два роки в таборі в Царицині (пізніше — Сталінград, нині Волгоград), звідки втік у 1917 році. На відміну від чехів, українцям після війни не вдалося створити незалежну державу — територія опинилася поділеною між більшовицькою Росією, Польщею, Румунією та Чехословаччиною.

Не змирившись із цим, Коновалець у липні 1920 року заснував Українську військову організацію (УВО), метою якої було збройним шляхом об’єднати всіх українців в одній державі. Організацію було створено на таємних зборах у Празі, що загострило відносини між Польщею та Чехословаччиною: Варшава вважала Коновальця терористом, особливо після того як роком пізніше член УВО здійснив замах на головнокомандувача польської армії маршала Юзефа Пілсудського.

Коновалець неодноразово бував у Чехословаччині та вів перемовини з українськими емігрантами, однак українці діяли в глибокій конспірації. За даними чеського україніста Девіда Свободи, документально підтверджених відомостей про зустріч Коновальця з президентом Масариком не збереглося, хоча твердження про це подекуди трапляються. Рятуючись від польських і радянських агентів, лідер УВО у 1920–30-х роках часто змінював місце проживання, живучи також у Берліні, Відні, Женеві та Римі. Не поділяючи нацистську ідеологію, він усе ж сподівався, що Німеччина допоможе Україні здобути незалежність — у щоденнику 1937 року Коновалець припускав швидкий німецько-італійський напад на СРСР і поразку Сталіна, після чого Україна могла б здобути автономію та власну армію.

Бомба в коробці цукерок

Йосип Сталін вважав українську еміграційну течію небезпечною і вирішив усунути її лідера. З цією метою до Коновальця було направлено агента радянської розвідки Павла Судоплатова, батько якого був українцем, а мати — росіянкою. Видаючи себе за українського патріота, який утік із СРСР, Судоплатов зумів здобути довіру Коновальця.

23 травня 1938 року чоловіки зустрілися в ресторані в нідерландському Роттердамі, де Судоплатов передав Коновальцю коробку цукерок із захованою всередині вибухівкою. Бомба спрацювала за півгодини — лідер українського руху за незалежність загинув на місці. Його поховали в Роттердамі, де прах пролежав 87 років — незадовго до цього до Києва вже перевезли останки його наступника Андрія Мельника, який помер 1964 року в Люксембурзі.

За кордоном залишаються ще дві могили, про перенесення яких говорять: лідер Української повстанської армії Степан Бандера похований у Мюнхені, де його застрелив радянський агент у 1959 році, а гетьман Іван Мазепа, який у 1709 році намагався в союзі зі Швецією звільнити Україну від залежності від Росії, але програв Полтавську битву, похований у румунському місті Галац.

Читайте також: 9 мішленівських ресторанів Чехії: де шукати високу кухню від Праги до Моравії

Джерело: seznamzpravy.cz