Звідки взялися довгі літні канікули і чому в Чехії їх вигадав не диявол, а імператори

Довгі літні шкільні канікули поступово увійшли до освітнього календаря Європи та Америки, починаючи з кінця XVIII століття. У чеських землях цьому сприяли реформи Марії Терезії та її сина Йосифа II — саме вони заклали основу тієї перерви в навчанні, якої сьогодні чекають мільйони школярів.

Марія Терезія 1776 року вперше запровадила канікули, але осінні — на вересень і жовтень. Через десять років Йосиф II переніс їх на період з 16 липня по 31 серпня. Причина була зовсім не в бажанні дати дітям насолодитися гарною погодою: головним мотивом стала потреба залучити дітей до збирання врожаю, яке якраз починалося приблизно на день святої Маркіти.

Курорти для обраних

В Америці літній відпочинок спочатку був привілеєм заможних верств суспільства, які тікали з розпечених від спеки міст і вирушали пароплавами та потягами в гори чи на морські курорти. Популярними заняттями були купання, прогулянки, вітрильний спорт і гольф. Деякі з побудованих тоді курортів існують і донині — наприклад, гольф-комплекс Пайнхерст у Північній Кароліні.

Занепад елітних літніх резортів прискорило поширення автомобіля як масового транспорту. Після Першої світової війни родини середнього класу теж змогли дозволити собі орендовані, а згодом і власні літні дачі — біля моря чи на озері.

Літо в поп-культурі та суперечки педагогів

Тема канікул, нерідко забарвлена ностальгією та романтикою, увійшла й до американської поп-культури повоєнного періоду. Досить згадати роман Френсіса Скотта Фіцджеральда «Великий Гетсбі» (1925), де літо стало декорацією для декадентських вечірок вищого світу. Пізніше насолодитися літнім відпочинком захотіли й робітники з переповнених міст — за підтримки профспілок популярними місцями відпочинку стали Коні-Айленд у Нью-Йорку, Джонс-Біч і приморський курорт Атлантик-Сіті.

Водночас постало питання про необхідність стандартизації шкільної освіти: до кінця XIX століття відвідування школи в США взагалі не було обов'язковим, і багато учнів улітку просто не приходили на заняття. Реформатори освіти наполягали, що вчителі мають використовувати літо для власного професійного розвитку. При цьому побутувало переконання, що надмірне розумове навантаження шкодить фізичному та психічному здоров'ю дітей — нібито через нього діти виростають блідими, слабкими та виснаженими.

Ці аргументи частіше звучали в містах, де прагнули скоротити навчальний рік. На селі ж, навпаки, хотіли його продовжити, вважаючи, що мозок — як м'яз, який розвивається лише за постійного тренування. Сучасні дослідження підтверджують: за літо школярі, особливо з менш заможних родин, втрачають частину здобутих знань — забезпечені батьки можуть зайняти дітей розвивальними програмами, а родини з низьким доходом такої можливості позбавлені.

Три місяці без навчання — не скрізь норма

Суперечки щодо переходу на цілорічне навчання в США тривають і донині, але це загрожує економічними та організаційними складнощами: улітку ринок праці поповнюється дешевою робочою силою у вигляді підлітків, які підробляють, а доходи багатьох сезонних галузей напряму залежать від шкільного календаря.

В інших частинах світу цілорічне навчання — звична практика, наприклад в Австралії, Новій Зеландії, Японії та Південній Кореї. Не скрізь у Європі канікули тривають два місяці: у швейцарському кантоні Аргау вони тривають лише п'ять тижнів, у деяких землях Німеччини, у Ліхтенштейні, Нідерландах, Данії, Англії та Уельсі — шість тижнів. А от болгарські школярі відпочивають цілих п'ятнадцять тижнів, італійці — чотирнадцять, а португальці, румуни, литовці та латвійці — тринадцять тижнів.

Читайте також: 8 найкращих місць для купання під Прагою: озера, кар'єри та пляжі за годину їзди від столиці

Джерело: novinky.cz