Чеський інвестор Владан Гейніц про нові критерії оцінки компаній

Чеський підприємець та інвестор Владан Гейніц запропонував переглянути підхід до оцінки компаній в епоху штучного інтелекту. На його думку, класична модель, що спирається на минулі результати та прогноз майбутніх доходів, безнадійно застаріла і потребує заміни новим набором параметрів.

Гейніц знає, про що говорить, не з чужих слів: він неодноразово брав участь в угодах з продажу бізнесу — і як продавець, і як покупець. І щоразу оцінка будувалася на двох опорах — історії компанії та прогнозі виручки. Але сьогодні, зазначає інвестор, цей підхід руйнується на очах, особливо у сфері софтверних і сервісних компаній.

Як доказ він наводить дані порталу Multiples: медіанна оцінка публічних горизонтальних SaaS-компаній у серпні 2026 року впала приблизно до 2,2 їхньої річної виручки — проти десятикратного мультиплікатора, до якого ринок звик у 2020–2021 роках. При цьому розкид між секторами колосальний: devops оцінюється у 8,7 виручки, а adtech — лише у 0,9. Це явище вже прозвали «SaaS-апокаліпсисом»: ринок знецінив софтверні компанії на сотні мільярдів, а то й трильйони доларів — не тому, що вони перестали зростати, а тому, що інвестори перестали вірити прогнозам.

За словами Гейніца, настає час, коли великі компанії розорятимуться значно швидше, а стартапи — стрімко перетворюватимуться на середній бізнес завдяки ШІ, який дозволяє масштабуватися через системи, а не через найм людей. Він посилається на дослідження консалтингової компанії Huron: середній термін перебування компанії в індексі S&P 500 скоротився з 23 років у 1965 році до 20 років у 1990-му і рухається до позначки у 15 років.

Водночас малі компанії демонструють вибухове зростання без роздутого штату. Стартап Cursor (пізніше куплений SpaceX) пройшов шлях від першого мільйона до ста мільйонів доларів річної виручки приблизно за рік. Шведська Lovable досягла того самого результату, маючи лише 45 співробітників. Десять років тому для такого ривка знадобилися б сотні працівників і кілька раундів інвестицій.

Гейніц вказує і на нову логіку угод M&A: великі гравці дедалі частіше купують не продукт чи прибуток, а команду та її здатність адаптуватися. Так, Microsoft заплатив близько 650 мільйонів доларів за Inflection заради Мустафи Сулеймана та його команди дослідників. Google віддав 2,7 мільярда доларів за невиключну ліцензію Character.AI і двох її засновників, а роком пізніше — ще 2,4 мільярда доларів, щоб переманити в DeepMind CEO Windsurf Варуна Мохана разом із ядром наукової команди. Жодну з цих угод, підкреслює інвестор, не можна пояснити традиційними мультиплікаторами EBITDA чи прогнозом виручки — купували саме здатність команди створювати нове.

На думку Гейніца, фінансовим моделям ще належить навчитися вимірювати цю гнучкість і адаптивність бізнесу. Можливо, саме з таких роздумів народиться новий набір із семи параметрів, за якими в майбутньому оцінюватимуть перспективність компаній — включно зі зростанням виручки на одного співробітника та здатністю бізнесу вчасно «вбивати» неробочі продукти й напрями.