Чорнобильський цезій досі циркулює в чеських лісах — вчені перетворили його на науковий інструмент

Радіоактивний цезій-137, що потрапив в атмосферу після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, майже сорок років по тому все ще фіксується в лісових екосистемах Чехії. Про це повідомляє Дослідницький інститут ландшафту, фахівці якого понад двадцять років спостерігали за поведінкою цього елемента на більш ніж 250 ділянках хвойних лісів по всій країні.

Сучасні аналітичні методи дозволяють вченим фіксувати цезій навіть у вкрай низьких концентраціях — це відкриває можливість відстежувати не лише сам радіонуклід, а й те, як у лісових екосистемах переміщуються інші мікроелементи та забруднювальні речовини. Дослідники аналізували зразки ґрунту, гумусу, мохів, трав і ялинової хвої, зібравши унікальний масив даних про рух речовин у лісі.

Гумус як довготривала пастка

З'ясувалося, що цезій поводиться в лісі інакше, ніж більшість інших елементів: він природним чином накопичується в гумусі — верхньому шарі ґрунту, що складається з розкладеної органіки, — і може залишатися там дуже довго.

«Результати нашого біомоніторингу показують, що цезій надзвичайно добре утримується в лісових екосистемах. Природні процеси концентрують його насамперед у гумусі, де він стає частиною довгострокового кругообігу між ґрунтом і біомасою. Завдяки цьому ми краще розуміємо не лише поведінку цезію, а й роботу лісових екосистем загалом», — пояснює Іван Сухара, керівник відділу біомоніторингу Дослідницького інституту ландшафту.

Спадщина Чорнобиля все ще помітна

Саме дослідження цезію-137 — радіонукліда, що виникає при поділі урану та плутонію під час випробувань ядерної зброї або роботи атомних електростанцій, — дало вченим ключові дані про рух речовин у природі. Цей ізотоп, який раніше в природі не траплявся, потрапив у європейське середовище головним чином після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Хоча з моменту катастрофи минуло вже сорок років, рух радіоактивного цезію в деяких лісових екосистемах досі піддається вимірюванню: період напіврозпаду ізотопу становить 30,2 року, тобто кожні тридцять років маса радіонукліда зменшується лише вдвічі. Вчені встановили, що цезій проникає крізь ґрунт дуже повільно і довго циркулює між ґрунтом, коренями та рослинністю.

«Лісове середовище працює як надзвичайно ефективна система утримання. Цезій тут не вимивається швидко, а залишається частиною природних біологічних циклів. Це важлива інформація як для оцінки екологічних ризиків, так і для довгострокового моніторингу якості довкілля», — зазначає Іван Сухара.

Гриби — природні накопичувачі цезію

Особливу увагу вчені приділили грибам: деякі види здатні накопичувати цезій значно активніше за інші організми, причому це стосується як стабільних, так і радіоактивних форм елемента.

Саме тому гриби стали одним із найважливіших індикаторів забруднення радіонуклідами. Їхня здатність концентрувати цезій пояснює, чому після чорнобильської аварії в деяких регіонах Європи фіксувалися підвищені рівні радіоактивності саме в грибах, а згодом і в дичині. При цьому вміст радіоактивного цезію в плодових тілах лісових грибів настільки низький, що звичайне вживання грибів у їжу з погляду радіаційного ризику залишається повністю безпечним.

За словами дослідників, вивчення цезію сьогодні слугує не лише для оцінки наслідків ядерних аварій, а й стає цінним інструментом для розуміння того, як функціонують ґрунти, ліси та екосистеми загалом. Дані, отримані в чеських лісах, допомагають фахівцям прогнозувати переміщення в ландшафті не лише радіонуклідів, а й інших мікроелементів і забруднювальних речовин.

«Радіоактивний цезій — приклад радіонукліда, який дозволяє нам спостерігати процеси в ландшафті на горизонті у десятки років. Завдяки цьому ми отримуємо цінні відомості про роботу ґрунтів, лісів та їхню здатність реагувати на різні види навантаження», — підсумовує Іван Сухара.

Джерело: ekolist.cz