Від мрії про Уолл-стрит до власного фонду в Празі на мільярди

Словацький інвестор Міхаель Коллар поїхав з рідної Братислави у 17 років, щоб здійснити мрію — працювати на Уолл-стрит. Через роки він опинився в Празі, де всього за дев'ять місяців після запуску власного фонду GateVest зумів залучити під управління два мільярди крон.

Шлях Коллара у світ фінансів почався не випадково — його батько, відомий словацький економіст і банкір, до 2006 року очолював Volksbank, а пізніше був обраний депутатом. Саме батько свого часу вперше привів сина, тоді одинадцятирічного, на роботу, і це справило на хлопця таке враження, що він твердо вирішив колись працювати на Уолл-стрит.

Мрія здійснилася у 2008 році, в розпал фінансової кризи: Коллару вдалося влаштуватися в австралійську інвестиційну компанію Macquarie — одну з найбільших у світі. У ній він пропрацював цілих сімнадцять років, а також встиг попрацювати в Лондоні та Мюнхені. За цей час він особисто провів угоди на суму понад 12 мільярдів євро, тоді як сама Macquarie управляє активами приблизно у п'ятдесят разів більшими.

Спеціалізація Коллара — private equity, тобто великі інвестиції в усталені компанії з подальшою їхньою трансформацією і передачею новим власникам. Попри солідний досвід, інвестор відверто застерігає звичайних людей від купівлі окремих акцій — зізнається, що сам колись обпікся, поставивши проти Apple. За його словами, для 99,9% людей купівля окремих акцій просто позбавлена сенсу.

Два роки тому 40-річний фінансист повернувся до Європи і переїхав до Праги, де запустив власний фонд GateVest. Особисто Коллар вклав у нього чотири мільйони євро (майже 100 мільйонів крон), а найбільшим інвестором стала група J&T. Особливість фонду в тому, що він, на відміну від більшості подібних структур, працює без управлінських комісій — заробляє виключно на дохідності вкладень. Якщо Коллар зазнає збитків, він не отримує нічого.

Інвестор також не приховує розчарування станом чеського і словацького ринків фондів: на його думку, місцева індустрія сильно відстає від західних стандартів, а бум створення фондів для кваліфікованих інвесторів нагадує золоту лихоманку, де не всі учасники керуються інтересами кінцевих вкладників.