Ганіш Ламр: від садівника до ювеліра, чиї прикраси носила Олбрайт

Чеський ювелір Ганіш Ламр пройшов шлях від садівника й реставратора до майстра, чиї прикраси із золота і срібла носили Мадлен Олбрайт та Ева Павлова. Власна творчість змогла прогодувати його лише приблизно за вісім років наполегливої праці.

Сьогодні Ламр створює прикраси й виставляє об’єкти на межі дизайну та вільного мистецтва. Але шлях до цього був довгим: поки творчість не приносила достатнього доходу, він працював садівником і реставратором, а також будував декорації для кінофільмів. «Це тривало, мабуть, років вісім, за відчуттями — страшенно довго», — згадує він початок шляху.

Природа, навколо якої сьогодні обертається практично вся його творчість, супроводжує його з дитинства. Він народився 1976 року в родині митців: батько Алеш Ламр — живописець і графік, мати Бланка Ламрова — текстильна художниця, а брат Ян також художник. Але маленького Ганіша значно більше за батькове мистецтво цікавили рослини: він ходив до ботанічного гуртка й знав багато з них за латинськими назвами. «Поки батько весь час підсовував мені Пікассо, я більше захоплювався старими майстрами — ван Ейком, Ієронімом Босхом», — розповідає він. Поступово він відмежувався від батькового стилю й повернувся до того, що любив із дитинства.

До ювелірної справи його підштовхнули батьки. Ламр із дитинства майстрував дрібниці, зокрема прості прикраси для мами, і робота в малому масштабі видалася їм слушною для сина. Ювелірну справу він вивчав у школі, потім продовжив у празькій UMPRUM, хоча тоді його значно більше тягнуло до скульптури. «Прикраса — це, по суті, маленька скульптура», — каже він сьогодні.

Власна творчість після навчання його не годувала. Ще студентом він реставрував сталактитову стіну у Вальдштейнському саду, звідки прийшов у садівництво, а паралельно будував декорації для кінозйомкових груп. Йому навіть пропонували повністю присвятити себе роботі садівника, але він відмовився й вирішив спробувати себе як ювелір. «Садівником працюєш за будь-якої погоди, мені це не надто подобалося», — з усмішкою згадує Ламр.

Перші прикраси він робив для друзів і вже тоді вводив у них природу: відтискав її структури, працював із ходами короїда чи стеблами рослин. Ранні колекції були яскравими й виготовлялися переважно з пластику, але в крамницях не продавалися навіть за невисокими цінами. «На це не можна було прожити», — визнає він.

Поступово майстер перейшов до срібла, золота й тонших прикрас, і саме вони знайшли покупців. Він продавав їх через дизайнерські крамниці, як-от DOX чи Кубіста в Домі в Чорної Богоматері, і привертав увагу на виставках. Доходи росли, але, за словами Ламра, приблизно вісім років пішло на те, щоб вони стали справжнім заробітком. «До того ж у мене вже були діти, а це один із рушіїв, щоб себе прогодувати», — додає він.

Перелом принесла коротка нотатка в журналі Respekt, з якої Ламр дізнався про конкурс міністерства закордонних справ на подарункові речі. Він подав заявку, переміг і створив 700 липових горішків із кульками в кольорах чеського триколора. На цьому співпраця не скінчилася.

2011 року міністерство звернулося до нього з новим замовленням: зробити брошку для Мадлен Олбрайт, яка приїхала до Чехії на похорон Вацлава Гавела. Колишню держсекретарку США Ламр особисто не знав і працював над брошкою, спираючись лише на власне уявлення про неї. Так з’явилася «Бенкет» із мотивами чеської природи, фруктами із синтетичної смоли та жуком. «Вона була досить сміливою», — говорить про брошку Ламр. Замовлення привернуло увагу ЗМІ, а потім і нових клієнтів. «Це допомогло мені з PR, і відтоді справи пішли краще». Доходи, за його словами, росли поступово, а по-справжньому добре стало лише в останні років десять.